|
Табу чи відверта розмоваТабу чи відверта розмова? Про статеве виховання дошкільнят Що цікавить малюків? Фахівці відмічають, що саме в дошкільному віці цікавість дитини неодмінно зосереджується на проблемах статі. Дитячі запитання можна класифікувати таким чином: - дитину 2-3 років цікавить власне тіло, статеві органи, вона з'ясовує ознаки відмінності між чоловіком та жінкою; - 3-4-річний малюк хотів би дізнатися, звідки беруться діти, хто їх приносить, звідки узявся він сам; - у 5-6 років у центрі уваги дитини питання, як діти потрапляють у мамин живіт, як вони звідти виходять та як ростуть і розвиваються; - у 6-7 років центр уваги зміщується на роль батька у народженні дітей; на те, чому діти бувають схожими на своїх батьків; чи можуть народитися діти в дітей. Така допитливість зумовлюється тим, що дошкільня не лише спостерігає події — воно хоче збагнути їхню сутність. Йому цікаво довідатися, що навколо відбувається і чому саме так, а не інакше. Дитину все хвилює, на все вона прагне дістати відповідь. Тож і дошкуляє дорослим нескінченними запитаннями: "Звідки я взявся?", "Чому я хлопчик, а сестричка — дівчинка?", "Як я з'явився на світ?" тощо. Мав рацію Януш Корчак, стверджуючи: "Думок у дітей не менше, і вони не бідніші та не гірші, ніж у дорослих, тільки вони інші. Тому нам так важко порозумітися, тому немає складнішого мистецтва, ніж уміння говорити з ними". На жаль, у літературі для батьків статеві теми сором'язливо обходять. Статеве виховання дошкільнят — вимога часу Аналізуючи хід експерименту з апробації Програми розвитку дитини дошкільного віку, її автор і керівник колективу розробників Олена Кононко зазначила, що новим для дошкільних працівників виявився аспект, пов'язаний зі статевим вихованням малюків. Виходячи із сучасних вимог, вважає вона, педагогам слід "виважено, культурно, терпляче" розмовляти з батьками та дошкільнятами на статеві теми, однак "у контексті духовно-морального, а не фізіологічного розвитку... заради формування у зростаючої особистості здорового світосприйняття". Особистісно орієнтована модель взаємодії педагога з вихованцями, яка запроваджується нині в дошкільних навчальних закладах, сприяє тому, що вихователь усе більше стає для дитини людиною, з якою малюк бажає та має можливість поділитися заповітним, порадитися зі значущих для нього питань. Припустимо, дитина звертається до педагога як до авторитетної для неї лю-дини з "делікатними" запитаннями. Або ж, як це було в усі часи, своєю стате-вою поведінкою бентежить педагога чи, як кажуть психологи, вводить його в стан фрустрації. Як у цьому разі реагувати? Що відповідати? Як поводитися? Намагатися розв'язати проблему самотужки? Чи, може, варто починати зі статевого виховання батьків? До речі, батьки сьогодні дедалі частіше й самі звертаються до педагогів по консультацію з питань статевого виховання їхніх синів та доньок. Комунікація дорослого з дошкільником на статеві теми Тому на запитання статевого характеру діти часто-густо чують від дорослих відповідь: "Ще малий, виростеш — дізнаєшся!", яка не лише не гасить дитячої цікавості до цієї теми, а, навпаки, стає певним каталізатором, підігріваючи її. Адже недосяжне, таємниче майже завжди підсилює інтерес. Популярна серед старших поколінь версія про "капусту та лелеку" повністю себе дискредитувала. Уявіть, що відчує дитина, дізнавшись правду. Виявляється, дорослі її обманули, і спробуйте довести потім, що це — єдина озвучена тобою неправда. А відповіді: "відчепися", "не заважай мені зі своїми дурнуватими запитаннями", "я зайнятий, потім","будеш запитувати дурниці, покараю" спричинюють лише відчуження дитини від дорослого, призводять до втрати дитячої довіри. Атмосфера готовності відповісти на всі без винятку запитання дитини, вміння тактовно пояснити найскладніші з них — важлива умова ефективного спілкування з дошкільником. Натомість антипедагогічні спроби обходити гострі кути, керуючись міркуванням: "Нам цього не розповідали", "Необізнаність зберігає чистоту", "Прийде час, і самі дізнаються" тощо, на жаль, часто завдають шкоди. Прийде час... А якщо він прийде надто пізно й знівечить дитині життя? А якщо дізнається у цинічній формі? Якщо ж до чотирьох-п'яти років дитина не звертається до близьких родичів із запитаннями на статеву тему, то це не означає, що такі думки навіть не спадають їй на думку. Річ у тім, що бажали того дорослі чи так вийшло випадково, але в дитини могло скластися враження, що ця тема заборонена. Можливо, коли вона вперше виявила інтерес до "делікатної" проблеми, панічний вигук матері "Чого це ти раптом запитуєш про ТАКЕ?" назавжди відбив у малюка бажання бути відвертим з нею і підштовхнув до думки про неприпустимість обговорення з батьками цієї теми взагалі. У такому разі дитина може сподіватися отримати необхідну їй інформацію від вихователя. Вона може поставити непряме запитання або тільки натякнути чи пожартувати на цю тему, щоб перевірити його реакцію. |